З молитвою до Лядово

З молитвою до Лядово

Винагородою маленьким будівничим міні-парку “Стара фортеця” стала поїздка на екскурсію до Лядівського монастиря 12 вересня 2014р.

         Лядівський Усікновенський скельний чоловічий монастир знаходиться на лівому березі Дністра на кордоні з Молдовою. Неподалік у Дністер впадає маленька річка Лядава, поряд з якою розташоване село з однойменною назвою.

         Це один з найдавніших чоловічих монастирів в Україні, заснований у 1013 році родоначальником руського чернецтва преподобним Антонієм Печерським на шляху зі святої гори Афон до Києва. Історики називають Лядівську обитель дивним пам’ятником загадкового минулого.

         120 паломників нашої школи-гімназії (а це діти 3-11 класів, їхні батьки та вчителі) прибувають до підніжжя храму. Він невпізнанний. Пройшов лише рік, а скільки збудовано! Монастир зустрічає нас стримано, навіть гордовито. Але це й зрозуміло. Його поважний вік заслуговує на таку поставу.

         Ми підходимо до вхідної мурованої брами-арки, і, затамувавши подих звертаємо увагу на залишки великих бетонних укріплень. Це оборонна лінія Сталіна. І саме звідси починається історія знищення монастиря. У 1938 році по Дністру проходив кордон із Румунією. Під командуванням генерала Карбишева тут будувалася секретна лінія оборони. Один із дзотів, згідно з планом, розташували біля підніжжя монастиря. Радянська влада, яка оголосила парафіян ворогами народу, наказала підірвати монастир. За словами місцевих жителів, підривник, який закладав вибухівку,чув у храмі ангельський спів, але це його не зупинило. Церкви і дзвіниця злетіли в повітря. У річці опинився і головний дзвін монастиря. Смертельна кара спіткала підривника – він загинув у кар’єрі від власноруч закладеної вибухівки.

         Починається підйом. Тут потрібен спокій та правильне дихання. З молитвою в душі прошу діток не поспішати і дійти до першої святині – кам’яного хреста, який позначає, що це територія монастирська і знаходиться під захистом Божим. Кожен підходить, молиться і просить Господнього благословення рідним, близьким, неньці – Україні та її захисникам.

         Другою святинею є старовинна та шанована ікона Усікновення чесної глави Хрестителя Господнього Іоанна. Вона з давніх часів вважалася чудотворною. І можна було чути, що чудодійною силою володіють не тільки ікони,мощі, але й джерела цілющої води.

         Підходимо до старовинного Антонієвого джерела, яке століттями напувало і зцілювало паломників монастиря. Діти перевдягаються і, перехрестившись, занурюються у джерельну воду. Незабаром починається стрімкий підйом на дзвіницю. Вражають дзвони, адже їх чути за декілька кілометрів. Дзвони різні, їх багато і дітки на їхньому фоні фотографуються на пам’ять. А чого варта старовинна кісниця та її мироточащі черепи. Дітки розчулені, чую молитви.

         А далі ми йдемо до трапезної і відчуваємо, як смачно тут готують. Сьогодні на Лядівській горі, як і тисячу років тому, чисте, п’янке повітря, тиша, спокій і те , що не піддається визначенню у словах “благодать” і “намоленість”. Тут зовсім інший, особливий світ. Сюди не йдуть шукати славу, а шукають тут смиренну мудрість і умиротворення. Кожного, хто відвідує це місце, вражає дух аскетизму і відчуженості від земної суєти, що панує тут майже тисячоліття.

         Мої маленькі туристи дізнавались стільки нового та цікавого про рідний край, маленьку Батьківщину завдяки спонсорам та небайдужим людям, які організували та оплатили цю поїздку до раю: селищному голові В.Ф.Немировському, підприємцям О.С. Мазуру, С.А. Тімкову,

 Г.Т. Гороховій, Н.М. Максіменко, В.В.Синиці, П.Ю.Ватаману,  О.В.Жовтану і повертаються додому зі словами на вустах: “Слава Україні!” – “Героям слава!”.